Астрофізики виявили джерело своїх неправильних уявлень щодо Урана.

Які хибні уявлення існують серед астрофізиків щодо планети Уран?

Зазначається, що вперше Уран у 1781 відкрив астроном Вільям Гершель. Йому вдалось побачити планету та описати її.

У 1986 році NASA запустило космічний зонд Voyager-2 в напрямку Урана, щоб здобути нові дані про цю холодну та таємничу планету з близької відстані.

Наразі астрофізики визнають, що у момент, коли Voyager-2 досяг орбіти Урана, планета перебувала у особливому стані.

Зокрема, незадовго до того, як космічний апарат NASA наблизився до Урану, планета піддалася потужному впливу сонячного вітру — інтенсивного потоку заряджених частинок, що їх випускає Сонце.

Це спричинило те, що сонячний вітер знищив магнітосферу Урана, яка зазвичай захищає планету від впливу сонячного та космічного випромінювання.

Знімки планети Уран, отримані космічним апаратом Voyager-2, були зроблені в період, коли магнітосфера цієї планети містила приблизно 20% від свого звичайного обсягу.

Він додав, що якби Voyager-2 дістався Урана хоча б на тиждень пізніше, астрофізики змогли б побачити звичний вигляд магнітосфери планети, яка нагадує магнітосфери Юпітера, Сатурна та Нептуна.

Проте, результати спостережень космічного апарату Voyager-2 призвели до помилкових уявлень щодо магнітосфери Урану, в якій, як вважалося, існують сильно виражені пояси високоефективних електронів, хоча плазми зафіксовано не було.

Раніше астрономи вважали, що супутники Урана — Титанія та Оберон в основному перебувають поза межами магнітосфери планети. Проте тепер дослідники схиляються до думки, що ситуація є зовсім іншою.

Це повинно в подальшому спростити процес виявлення підземних океанів на цих об'єктах.

На сьогоднішній день астрофізики активно досліджують можливість існування життя в океанах, які знаходяться під поверхнею супутників у зовнішніх районах Сонячної системи. В рамках цих досліджень 14 жовтня NASA здійснили запуск космічного апарата, спрямованого до супутника Юпітера, відомого як Європа.