Чи є дійсними два пункти Плану перемоги, які привернули увагу Трампа?
Експертні думки виявилися неоднозначними. Хоча більшість вважає, що це здійсненно, аргументи тих, хто сумнівається, також мають свою логіку.
Президент України Володимир Зеленський на зустрічі з Дональдом Трампом у Нью-Йорку в вересні висловив пропозицію щодо "бонусів" за підтримку в боротьбі з російською агресією та за незалежність України. Як повідомляє Financial Times, посилаючись на добре обізнане джерело, мова йде про дві конкретні ініціативи з Плану Перемоги, які привернули увагу новообраного президента США. А саме:
Крім того, повідомляє FT, українські бізнес-лідери обговорюють з урядом можливість надати Трампу повноваження "перевірки інвестицій", що дозволить йому контролювати, хто може інвестувати в Україну. Одна з ідей, описана як "ABC - хто завгодно, крім Китаю", може бути привабливою для Трампа, оскільки дозволить замінити китайських постачальників в Україні американськими.
Укрінформ звернувся до політичних аналітиків, щоб дізнатися, наскільки це можливо. Маленький секрет: думки виявилися різними – три "за" та одне "проти".
Політолог Ігор Рейтерович у своєму коментарі для агентства підкреслив, що два елементи плану "Перемога" президента Зеленського, згадані в матеріалі FT, дійсно мають певну спрямованість на Трампа. Проте варто зазначити, що ці пункти не є виключно українською ініціативою, оскільки подібні пропозиції вже озвучувалися західними політиками.
"Наприклад, експрем'єр Великої Британії Борис Джонсон у своїй статті для The Daily Mail писав, що залучення українських військових до міжнародних операцій було б значущим кроком як для НАТО, так і для США та Європи в цілому, - розповідає політолог. - Щодо теми корисних копалин, то деякі американські сенатори також висловлювали зацікавленість у цій сфері, але поки що Україна недостатньо використовує цей потенціал для залучення додаткової підтримки. Адже попри те, що самостійно ми не зможемо видобувати ці ресурси без великих інвестицій та сучасних технологій, спільні проєкти з міжнародними партнерами можуть відкрити нові економічні можливості. Зважаючи на це, можна припустити, що ці пункти включили з метою налагодити діалог із потенційними партнерами у США ще до виборів. Це розумний стратегічний хід, який демонструє спробу Офісу Президента залучити підтримку різних політичних гравців у США".
Рейтерович зазначає, що наразі залишається незрозумілим, що саме стало більш привабливим для Трампа — військова складова чи ресурси. Проте, будучи бізнесменом, Трамп здатний оцінити можливі вигоди з обох цих аспектів.
"Безумовно, ці наміри наразі мають переважно теоретичний характер, і їх реалізація буде залежати від обставин закінчення війни та наступних переговорів", - зазначає фахівець.
Тема українських військових набуває особливого значення, оскільки її реалізація можлива лише в контексті вступу України до НАТО. Це може стати важливим елементом нашої стратегічної політики на тривалий період.
"Навіть якщо певні регіони залишаться під тимчасовою окупацією, вступ до Альянсу надасть можливість інтегрувати українські збройні сили в загальну систему безпеки, формуючи східний фланг НАТО. У Альянсі існує практика ротації бригад між країнами, що зміцнює колективну оборону. Україна могла б стати активним учасником цього процесу. Проте для цього необхідно здобути повноправне членство в Альянсі, що відкриє нові стратегічні можливості для нашої країни", - зазначив наш співрозмовник.
Відповідаючи на запитання, чи слід розпочати переговори з Трампом вже зараз, чи дочекатися 20 січня 2025 року, Ігор Рейтерович зазначив: "Нам потрібно терміново створити команду для переговорів, яка зможе налагодити діалог із Дональдом Трампом або його найближчими радниками, яким він довіряє та делегує частину своїх обов'язків. Система радників Трампа, ймовірно, буде подібною до тієї, що існує в Україні, з неформальними, але впливовими особами. Тому вже сьогодні важливо налагоджувати зв'язки та встановлювати комунікацію для обговорення цих критичних питань".
Якщо інформацію подати належним чином, це може стати відправною точкою для укладення значних угод з Пентагоном або провідними американськими підприємствами. Після завершення активних бойових дій і отримання Україною відповідних гарантій, ці компанії можуть виявити готовність до інвестицій.
Тема видобутку літію стане особливо актуальною для Сполучених Штатів.
"На сьогодні значна частина світових запасів контролюється Китаєм. Але Україна теж має значний потенціал у видобутку літію, що дає можливість знизити китайську монополію на цей ресурс. Це може стати привабливим для Трампа як бізнесмена, який прагне посилити економічну незалежність США. Тому ще раз: чекати до 20 січня немає сенсу. Ми маємо починати переконувати вже зараз. Чим більше зможемо узгодити зараз, тим кращими будуть умови завершення війни і тим більшою буде підтримка Сполучених Штатів для України в майбутньому", - акцентує політолог.
Що стосується Китаю...
Під час візиту Зеленського до Сполучених Штатів обговорювалася ідея заміни китайських компаній, які вже функціонують в Україні, на американські в ряді важливих галузей. Хоча цей процес вимагатиме певного часу, він може виявитися вигідним для обох сторін. Трамп, відомий своїм суворим підходом до торговельних відносин з Китаєм, може розглядати цей крок як складову своєї стратегії в торговельній війні, зазначає Рейтерович.
Для Трампа це вигідна ситуація з двох причин: він може продемонструвати силу США перед Китаєм і сприяти американському бізнесу в отриманні нових шансів в Україні.
"Американські компанії мають можливість не лише витіснити китайські, але й отримати частку в українських бізнесах шляхом інвестицій. Для України це не матиме великої різниці: це наші підприємства, наша продукція, наші працівники, але з іноземним капіталом. Саме так функціонує глобальна економіка," - підкреслив експерт.
Яким чином це буде сприйнято іншими союзниками, зокрема Великою Британією, Францією та Німеччиною?
Не слід переживати щодо можливих негативних реакцій з боку європейських партнерів. Ми можемо залучити їх до участі в українських проєктах. Американці не зможуть впоратися з усім самотужки. Багато великих компаній, які можуть бути зацікавлені в участі, є транснаціональними, отже, їхні інвестиції походять з різних країн, таких як Німеччина, Франція, Британія і США. Це створює можливість для залучення різноманітних партнерів, - зазначає політолог. - Наразі головним завданням є досягнення угод із Трампом. З європейськими країнами буде простіше домовлятися, оскільки Україна інтегрується в ЄС, і ми все одно будемо вирішувати ці питання спільно.
І найголовніше: інтеграція західного бізнесу в українську економіку створить своєрідну "захисну парасольку", яка стане гарантією безпеки від нової агресії Росії.
"Це надзвичайно важливо. Якби західний бізнес почав активні інвестиції в Україну ще в 90-х роках, ми б зараз спостерігали зовсім іншу картину. Наприклад, якби такі великі компанії, як Hilton, відкрили свої готелі в Криму, Росія, можливо, не наважилася б на агресію у 2014 році. Адже західні корпорації мають значний вплив на політику своїх урядів, і їхні інтереси могли б сприяти швидшій інтеграції України в Європейський Союз та НАТО. Таким чином, інвестиції західного капіталу в Україну сьогодні - це не лише питання економічного прогресу, а й створення основи для тривалої стабільності та безпеки в регіоні", - зазначив Ігор Рейтерович.
"Пропозиція виглядає привабливою. Хоча вона з'явилася із запізненням на 10-20 років, все ж має свої переваги. Щодо ЗСУ в умовах післявоєнного часу, на мою думку, немає сенсу навіть дискутувати. По завершенні конфлікту ми залишимося з однією з найпотужніших армій Європи. У жодній країні Європи немає стільки ветеранів, які мають реальний досвід сучасної війни. Тому це навіть не можна назвати "золотим фондом" - це платиновий актив," - зазначив військовослужбовець ЗСУ та політолог Кирило Сазонов.
Парадокс полягає в тому, що Україні важко буде зберігати таку чисельність військових у період миру.
"Це не є обов'язковим. Одні з нас повернуться до звичного життя, а інші вирішать продовжити службу у військовій сфері. Для цієї другої категорії можливість легального працевлаштування з інтеграцією у колективну систему безпеки Європи є відмінним варіантом. Щодо умов праці та оплат, ви і самі розумієте, про що йдеться. І цей незамінний елемент безпеки - це громадяни України та братство Збройних Сил. Найголовніше - ми після цього не стукаємо у двері Альянсу, адже в багатьох аспектах ми є його основою," - зазначив експерт.
Стосовно українських природних ресурсів.
Якби ми втілили ідею залучення американських і китайських компаній сюди десять чи двадцять років тому, Путін навряд чи наважився б на агресію. Що стосується українських агрокомпаній, то більшість з них вже давно стали частиною транснаціональних корпорацій. А щодо природних ресурсів, якщо ми зосередимось не лише на видобутку, але й на переробці та виробництві з високою доданою вартістю, я підтримую цю ідею. Якщо буде розвиватися наукомістке виробництво, це допоможе відновити нашу вищу технічну освіту. Для цього необхідно приймати відповідні закони, які сприятимуть майбутньому України.
Експерт запитує: чим з точки зору перспектив і робочих місць американська корпорація гірша за корпорацію з українським "корінням".
"А нічим не гірша. Якщо на законодавчому рівні закріпити місцеве виробництво, а не експорт сировини - нічим не гірше. Усім зрозумілий їхній інтерес, а не абстрактні "цінності". З таким планом можна працювати", - підкреслив Кирило Сазонов.
"Ідея про те, що ці пункти 'плану Перемоги' були підготовлені ще до виборів, у разі успіху Трампа, є розумним і обґрунтованим кроком з боку українського керівництва, який варто обговорювати вже сьогодні," - висловив свою думку політтехнолог Олег Постернак.
На його думку, положення, що передбачає заміну американських військовослужбовців українськими на європейських базах, відповідає ізоляціоністським тенденціям Трампа і його прагненню скоротити витрати на утримання американських військ у Європі.
"Розділ, що стосується інвестування у видобуток корисних копалин та природних ресурсів України, має значну привабливість для американських підприємців. Адже американські інвестори представляють собою набагато кращу альтернативу російським загарбникам", - підкреслює фахівець.
Розширення економічного співробітництва з США створить підґрунтя для тіснішої взаємодії в галузі безпеки між Україною та Сполученими Штатами в майбутньому.
"Ще одна важлива тема - це захист прав інвесторів, протидія корупції, дотримання принципів верховенства права та забезпечення справедливого судочинства в Україні. Саме ці фактори, разом із війною, є основними перешкодами для зростання інвестицій", - зазначає Олег Постернак.
ЦЕ НЕЙМОВІРНО: АРГУМЕНТИ "СУПРОТИ"
Політичний експерт і журналіст Віталій Портніков у своєму блозі на YouTube звертає увагу на те, що "Трамп постійно висловлює думку про непотрібність американського військового контингенту на європейських базах, наполягаючи на самостійності європейців у питаннях оборони. Цю ж ідею висловлював і Зеленський, акцентуючи на тому, що Збройні Сили України мають значний бойовий досвід, який є критично важливим для посилення європейської безпеки".
Проте, за його словами, виникає інтерес дізнатися, наскільки європейським державам вигідно мати українських військових на американських базах, замість американських військових, навіть якщо йдеться про бойовий досвід, який є у українців.
"Європейці вважають, що на американських військових базах мають бути присутніми виключно американські солдати. Це присутність є невід'ємною складовою безпеки Європи, поряд із ядерним захистом, який забезпечують Сполучені Штати", - зазначив він.
Портніков зазначає, що в разі збереження так званої "ядерної парасольки" європейським державам не слід боятися можливих атак з боку інших країн на союзників США. Таким чином, питання залучення військовослужбовців стає менш суттєвим. Однак, якщо американська військова присутність в Європі почне зменшуватися і США сигналізуватимуть про те, що їхня "парасолька" більше не покриває Європу...
Маємо зовсім іншу ситуацію, що стосується безпеки Європи, яка залишається практично беззахисною перед ядерною загрозою з боку Російської Федерації. Важливо усвідомлювати, що ядерна потужність Франції та Великої Британії не може навіть уявно зрівнятися з ядерними можливостями Росії під керівництвом Путіна, - зазначає політичний експерт. - Таким чином, американські збройні сили в Європі, навіть без підтримки "ядерної парасольки" Сполучених Штатів, здатні стримувати Москву, оскільки напад на базу з загибеллю американських військових буде сприйнято як напад на США. Це створює реальну загрозу ядерного обміну між двома найбільшими ядерними державами сьогодні. А якщо уявити, що замість американських військових у казармах знаходяться українські, це може спонукати Путіна до дій без жодних вагань щодо атаки на таку військову інфраструктуру.
Отже, Віталій Портніков підкреслює, що наявність американських військових на європейських базах є, перш за все, символом того, що Америка захищає Європу. При цьому Україна, незалежно від того, наскільки високо оцінюється військовий досвід Збройних Сил України в Європі, не може зрівнятися з Сполученими Штатами.
Щодо родовищ.
"Видання FT навіть зазначає, що українці готові надати американському президенту можливість визначати, хто ж саме буде займатися бізнесом в Україні після закінчення війни", - вважає журналіст.
Однак, по-перше, каже він, для того, щоб дійсно створити для України якусь інвестиційну привабливість - і Трамп, і будь-який інший західний політик має переконати інвесторів в тому, що їхнім інвестиціям нічого не загрожує, що завтра їхні інвестиції не зникнуть у зв'язку з новим етапом російської агресії.
"Очевидно, що для досягнення цієї мети необхідно не лише вести діалог з Путіним або Зеленським, але й ухвалити рішення, яке продемонструє Росії, що Сполучені Штати готові прямо втрутитися у конфлікт між Росією та Україною, якщо виникне така потреба. Проте Трамп не має наміру це робити. Більше того, новообраний президент США ніколи не був прихильником євроатлантичної інтеграції України", - зазначив Портніков.
Без членства України в НАТО важко очікувати, що розумний інвестор готовий буде вкласти навіть 10 доларів у будь-який український проект, що стосується довгострокових інвестицій.
Отже, першим кроком, з яким Трамп повинен був би погодитися, якби його справді цікавили українські ресурси, мала б стати пропозиція про приєднання України до НАТО.
Це, до речі, є початковим етапом Стратегії Перемоги Володимира Зеленського.
Нарешті, Портніков порушив тему китайського впливу: "Крім американських інтересів, є також і китайські, а не лише російські. Якщо Україна прагне привернути увагу Сполучених Штатів до своїх природних ресурсів, вона таким чином сигналізує Китаю, що його інтереси в Україні фактично зникнуть після завершення конфлікту між Росією та Україною".
Це все перетворить Україну на арену конфлікту між інтересами Китаю та США.
Варто зауважити, що Китай не буде активно захищати свої інтереси у цьому регіоні; цю роль візьме на себе Росія. При цьому Сполучені Штати також не мають наміру втручатися в ці події. (...) Реалістичний підхід полягав би не в тому, щоб зацікавити Трампа пропозиціями, які можуть привернути увагу нового президента США, а в тому, щоб зупинити агресію Росії через спільні зусилля, зокрема шляхом підтримки України та інтеграції нашої країни до НАТО, - зазначає Віталій Портніков.
