Чому не слід перебільшувати значення шкільних оцінок?

Завершилася перша чверть, і, звичайно, багато батьків прагнуть дізнатися, як успішно навчається їхня дитина. Часто вони оцінюють це за отриманими балами. Проте варто пам'ятати, що оцінка є лише частиною загальної картини навчання, і не слід наділяти її надмірним значенням.

Давайте обговоримо тему шкільного оцінювання та ті висновки, які батьки можуть робити, спостерігаючи за оцінками своїх дітей, будь то їх наявність чи відсутність.

Насамперед слід забути про те, що оцінка має відображати об'єктивну відповідність чи невідповідність учня певному стандарту. Тому що такого стандарту немає. Точніше, в кожній установі, в кожного вчителя свій стандарт, і він може змінюватися швидше, ніж батьки доберуться до школи, аби щось з'ясувати. Проте оцінка зберігає значення як інструмент упливу вчителя на учнів. Досвідчений педагог може досягти магічної результативності, просто ставлячи в одних місцях галочки, а в інших -- хрестики. Зрозуміти щось, споглядаючи ці галочки та хрестики ззовні, -- завдання нереальне. Хіба шо вчитель свідомо передає якусь інформацію батькам, але й тут можуть виникнути проблеми комунікації. "Як там мій, усе нормально?" -- запитують батьки в учителя. А це залежно від того, що мається на увазі. Адже насправді успішність учня з того чи того навчального предмету (або й з усіх відразу, або й просто успішність у різних сферах, не пов'язаних зі школою) складається з кількох компонент, і оцінка не може відобразити їх усі.

Мотивація. Це, без сумніву, один з найважливіших аспектів навчального процесу. Чи має учень бажання здобувати нові знання? Чи цікавить його предмет? Якщо мотивація присутня, все інше стає можливим. Але чи правомірно оцінювати зацікавленість учня через оцінки? Яким чином можна перевірити його прагнення? Варто зазначити, що мотивація має власну внутрішню структуру і складається з кількох складових. Можливо, учень прагне до високих оцінок, боїться невдач, або йому важлива увага з боку дорослих. Він може прагнути схвалення, бажати бути найкращим або довести свою значущість, а може, просто зацікавлений у змісті навчального матеріалу. Іноді учень вважає, що знання знадобляться для майбутньої професії, а буває й так, що навчання стало модним. Зазвичай ці всі чинники взаємопов’язані, але в якій пропорції? Розуміння джерел мотивації є надзвичайно важливим для її стимулювання та підтримки, а також для того, щоб "захопити" учня.

Сприйняття інформації на швидкості. Це основний фактор, що впливає на оцінювання. Уміння миттєво зрозуміти суть питання, визначити, що саме від тебе вимагається, та швидко дати відповідь – це не менш важливі навички у житті, і в навчанні вони є надзвичайно корисними. Хоча існують й інші важливі якості, їх внесок у отримання оцінок часто є менш значущим, а в деяких випадках навіть може створювати перешкоди.

Глибина усвідомлення. Уміння вбачати зв'язки, аналізувати віддалені ефекти та усвідомлювати загальний контекст — звучить непогано, чи не так? Але це може стати тяжким тягарем. Це уповільнювач, який примушує вас зануритися в одну задачу чи питання, і, можливо, ви так і не знайдете відповіді, на яку сподівався вчитель, а на інші запитання контрольної вже не залишиться часу.

Стійкість засвоєних знань є очевидно важливим аспектом, однак практично ніколи не підлягає перевірці, тому не відображається на оцінках. Учнів заздалегідь попереджають про контрольні роботи та іспити, щоб вони встигли «запхати» матеріал у свою короткочасну пам'ять і підготуватися. Проте питання з тем, які вивчалися, скажімо, рік тому, зазвичай не задаються.

Креативність — це здатність генерувати нові ідеї, знаходити нестандартні рішення для різноманітних завдань та шукати нові шляхи розвитку. Ця риса є надзвичайно цінною для сучасної людини. Однак для учня вона може стати справжнім викликом. Безмежний потік ідей, який іноді може бути зовсім неадекватним, може заважати вчителю, особливо якщо той має чіткий план уроку. Адже, якщо учень, наприклад, проявляє свою креативність і починає відволікати себе та інших, це може порушити навчальний процес.

Точність. Це ще одне джерело оцінок, одна з найцінніших чеснот у навчанні, яка також є важливою в житті. Ретельно виконане домашнє завдання, охайно оформлена контрольна робота та привабливий зовнішній вигляд — ось що мріє бачити вчитель.

Зосередженість. Здатність керувати увагою, утримувати її на певному об'єкті, концентрація -- дуже потужний інструмент у навчанні й у житті, який часто приходить із віком. Але він суперечить багатозадачності -- людина може випасти з контексту, проґавити зупинку, отримати проблеми в спілкуванні.

Комунікабельність. Спілкування в межах навчального предмету -- це непросто. Вміння ставити запитання, обговорювати інформацію, ділитися враженнями, обстоювати, обґрунтовувати свою думку. Вміння працювати в команді, підкорятися, керувати. Давайте придумаємо, як це перевірити у системі ЗНО? Заробимо Нобелівську премію з педагогіки.

Ініціативність. Здатність починати справу, робити перший крок, сміливість, рішучість. На жаль, не дуже вітається в нашій шкільній системі. Наявні форми контролю успішності учнів не передбачають оцінювання їх ініціативності. Може, тому, що ця якість неважлива? Навряд чи. Може, числом її не оціниш? Оце ймовірніше.

Цей неповний перелік демонструє, що успішність учня є складним явищем, яке важко звести до простого числового значення (оцінки). Різні складові успішності взаємодіють між собою, змінюються з плином часу, і в деяких випадках їхня недостатність може призвести до серйозних труднощів, тоді як у інших ситуаціях надмірний розвиток певних аспектів може стати джерелом проблем. Іноді ж, навіть значні недоліки в одній з компонент можуть виявитися не такими важливими і бути легко подоланими, забутими або переосмисленими.

Шановні батьки! Про що ж ви дізнаєтеся, коли бачите оцінки своєї дитини, наприклад, 10, 3, 10 і -- тематична! -- 9? За великим рахунком -- ні про що, а якщо детальніше, то дещо про стан стосунків учня з учителем, про вміння пристосовуватися. Я бачив ситуації, коли 9 означало, що учень спокійно сидить на уроках й іноді навіть записує щось у зошит. Просто більшість не робила й цього, а декілька учнів іще й щось пам'ятали, то отримували 10-12. Бачив і такі ситуації, що 9 означало повне володіння курсом за чотири роки, здатність вступити до найкращих профільних ЗВО, але учень іноді помилявся в складних розрахунках.

Існує одна цікава історія про учня четвертого класу, який за підсумками семестру отримав одиницю з предмету "етика". Чи може це свідчити про те, що він маніяк або садист? Зовсім ні. Справа в тому, що оцінки ставилися за виконання завдань у спеціальному "робочому зошиті з етики", який дитина, на жаль, загубила вже в перший день навчання. Внаслідок цього, він не зміг виконати жодного завдання протягом семестру.

Якщо ви, як батьки, прагнете бути в курсі досягнень і труднощів вашої дитини, важливо усвідомити, що оцінки не є єдиним показником контролю. Це занадто обмежений спосіб отримання інформації, тому не слід шукати простих виходів із складних ситуацій. Обмеження виховання лише покараннями за низькі оцінки та похвалою за високі — це ухилення від відповідальності і відмова інвестувати свої зусилля у розвиток дитини. Хоча це не є критичним, але виглядає сумно, оскільки дитина, підліток, потребує уваги насамперед від батьків, що є ключовим для формування її особистості та самооцінки — справжньої, живої, емоційної уваги. Ця потреба у взаємодії часто існує і у батьків, але іноді не зовсім ясно, як реалізувати це на практиці. В результаті, за випадкову двійку може виникнути скандал, тоді як за заслужену дванадцятку — новий телефон. Батьки так активно реагують на оцінки, адже відчувають потребу в емоційній реакції, але часто не мають кращих способів встановлення контакту з дитиною, ніж шкільний щоденник.

Шановні батьки! Налагоджуйте контакт із дитиною. Нехай шкільне навчання не зашкодить вам, не стане джерелом постійного конфлікту, а допоможе. Обговорюйте з дитиною зміст навчального матеріалу, покажіть, що цікавитеся предметом, вважаєте його важливим (а якщо не вважаєте, хай не вчить, правда), це дуже потрібно для мотивації дитини. Покажіть, що й ви трохи розбираєтеся в предметі, але дечого й не знаєте, нехай дитина пояснить. Без брехні, шкільні предмети містять дуже багато цікавого та корисного, і я певен, що жоден дорослий не знає всього цього в повному обсязі. Виконайте разом із дитиною завдання -- не для того, щоб забезпечити їй гарну оцінку на завтра, цього не потрібно, а щоб відчути зміст і рівень складності цього завдання, побачити у спільній роботі рівень дитини. Добре, якби були спеціально передбачені завдання для виконання всією сім'єю -- в старших класах, із серйозних предметів, не їжачки з шишечок. Запитайте про події в школі, на уроках, про вчителя, висловіть своє ставлення (це окрема складна тема, що казати, якщо вчитель особисто вам не подобається, мабуть, зменшувати його авторитет не варто, хоч яким би поганим він був, краще від цього не стане).

Якщо дитина ухиляється від спілкування і стає більш закритою, що може відбуватися на різних етапах її розвитку, важливо підтримувати особистий контакт з учителем. У деяких навчальних закладах вчителі зобов'язані регулярно інформувати батьків, надаючи короткі звіти про поточний стан справ з предметом. Отримавши 70 символів (декілька слів) інформації, ви отримуєте стільки ж інформації, скільки з сотень оцінок, і це не магія — це реальність. Живе спілкування не можна легко виміряти, але його обсяг є величезним. Вигляд вчителя — це мільйони оцінок, щоб ви могли зрозуміти. Просто зустрівши вчителя, ви отримуєте більше інформації, ніж з усіх оцінок ваших знайомих за весь час навчання. Я не намагаюся піднести вчителя на п'єдестал, адже ті ж принципи стосуються, наприклад, обстановки в кабінеті. Учитель не зможе надати детальний аналіз по кожному пункту, але ви зможете зрозуміти, якою є його особистість, як він ставиться до вашої дитини, і, можливо, відчуєте наявність конфліктів або, навпаки, перспектив. Важливо, що учитель також отримає важливий зворотний зв'язок, відчує цінності та принципи вашої родини, навіть не усвідомлюючи цього, але коригуючи своє ставлення до вашої дитини в конструктивному напрямку.

Отже, результати випускних і екзаменаційних оцінок грають важливу роль у формуванні подальшої життєвої дороги. Учень докладає значних зусиль, щоб досягти високої оцінки на випускних іспитах, займаючись вивченням предмета, спілкуючись з викладачем і однокласниками. На шляху до бажаного результату виникатимуть сльози, безсонні ночі, радість від перемог і відчуття безпорадності — це частина життя, і це нормально.

Кожен вибір, зроблений під час навчального процесу, має значний вплив на кінцевий результат і формує його. Однак, цей процес не спрацьовує у зворотному напрямку: маючи інформацію про навчання, можна приблизно оцінити результат, але, знаючи лише фінальну оцінку, неможливо точно відтворити шлях навчання. Розуміючи особистість, можна передбачити її успіхи, але лише на основі оцінок важко скласти повну картину про людину.

Таким чином, коли передаєте повноваження — довіряйте, а не виявляючи недовіру — утримуйтеся від передачі. Зрозуміло, що довіра не з’являється сама по собі. Це довіра до власних дітей, довіра до педагогів. То хто, якщо не ми, батьки та вчителі, заповнить цей простір добротою, щирістю та розумінням? Коли, якщо не сьогодні?