IKEA надає фінансову допомогу колишнім в'язням тюрем НДР.

Шведська меблева компанія IKEA отримувала вигоду від примусової праці ув'язнених у НДР в період диктатури. Тепер цим людям повинні виплатити компенсацію з спеціального фонду підтримки.

На це чекали тисячі людей, які вимушені були працювати на західні компанії у в'язницях соціалістичної НДР майже до самого возз'єднання Німеччини восени 1990 року: IKEA оголосила, що готова виплатити шість мільйонів євро як компенсацію цим колишнім в'язням.

Отже, шведська меблева компанія IKEA реалізує свою обіцянку, дану ще в 2012 році. Тоді світ побачив перший звіт, що розкриває факти експлуатації в'язнів у Німецькій Демократичній Республіці. Відповідно до цього документа, до системи примусової праці були залучені також західнонімецькі фірми, включаючи компанії, що займалися доставкою товарів з каталогів Otto та Quelle, а також продуктовий дискаунтер Aldi.

Той факт, що компанія IKEA відіграє в цьому випадку роль першопроходиці, має історичне значення, вважає Евелін Цупке (Evelyn Zupke), уповноважена уряду Німеччини у справах жертв диктатури Соціалістичної єдиної партії Німеччини (СЄПН) у НДР.

IKEA визнає свою відповідальність, що заслуговує на велику повагу, підкреслила Цупке в інтерв'ю DW: "Цей крок також яскраво показує, як ми можемо нині підтримувати людей, які стали жертвами диктатури".

Фінансова підтримка, яку обіцяє IKEA, буде направлена до загальнонаціонального фонду допомоги в Німеччині. Бундестаг планує створити цей фонд до завершення 2024 року. На даний момент аналогічні фонди функціонують лише в східних федеральних землях, а право на отримання компенсації мають лише потерпілі від диктатури, які на сьогодні мешкають на території колишньої НДР. Проте, ситуація незабаром зміниться.

Згідно з підрахунками Евелін Цупке, шість мільйонів євро від IKEA могли б забезпечити фінансову підтримку приблизно 2000 колишнім ув'язненим, які постраждали від режиму диктатури в НДР. Наразі Цупке, як ніколи раніше, сподівається, що й інші німецькі компанії також долучаться до створення фонду допомоги: "Мені б хотілося, щоб такі компанії, як Aldi та Otto, нарешті звернули увагу на цю важливу проблему".

Проте ці компанії, як і раніше, не виявили готовності компенсувати збитки колишнім трудовим рабам з НДР. Дослідження на цю тему, проведене берлінським Університетом імені Гумбольдта в квітні 2024 року, також залишилося без реакції з їхнього боку, незважаючи на численні випадки, згадані в ньому. Наприклад, у документі йдеться про те, що політв'язні з Східної Німеччини були змушені виготовляти жіночі колготки, які потім реалізовувалися в мережі магазинів Aldi.

У дослідженні докладно розповідається про те, як товари, вироблені в'язнями у НДР, потрапляли до західнонімецьких крамниць і каталогів поштових замовлень. Так, у Котбусі ув'язнених змушували робити фотоапарати Praktica, які надсилалися клієнтам Quelle й Otto. А аудіокасети для компанії Magna виробляли ув'язнені в Дессау. У такий спосіб влада НДР заробляла украй потрібну їй іноземну валюту, отримуючи її з капіталістичних країн.

Система примусової праці в пенітенціарних закладах НДР діяла протягом кількох десятиліть. Дослідники з Університету імені Гумбольдта відзначають, що "використання засуджених було націлене на експлуатацію їх праці в інтересах державної планової економіки". З 1950-х років і до самого кінця існування НДР щороку від 15 000 до 30 000 ув'язнених залучалися до примусової праці, переважно в тих секторах, де вільні працівники відмовлялися працювати через незадовільні умови праці.

Ув'язнені, які відмовлялися працювати, ставали жертвами суворих покарань. Така відмова неминуче призводила до дисциплінарних заходів, які могли включати обмеження на зустрічі з родичами та отримання посилок, а також до трьох тижнів штрафної ізоляції з обмеженим харчуванням, як вказано в дослідженні.

IKEA вирішила вжити заходів і оголосила про виплату компенсацій постраждалим, в той час як інші компанії обмежилися лише деклараціями. "Ми висловлюємо жаль та засуджуємо поширену в колишній НДР практику примусового використання політичних в'язнів і засуджених для виробництва товарів," - зазначив представник Aldi.

Однак, малоймовірно, що Aldi піде шляхом IKEA. Відомо, що з 2013 року товари для німецького дискаунтера виготовлялися в НДР, зокрема у відомій жіночій в'язниці Гоенек (Hoheneck). "Оскільки з того часу пройшло чимало років, деталі подій вже не можуть бути досліджені на такому рівні, щоб цього вистачило для ухвалення остаточного рішення про компенсацію", - зазначає Aldi, пояснюючи свою позицію.

Тож IKEA поки що залишається єдиною компанією, яка зробить внесок до фонду допомоги, що створюється Бундестагом. "Відтоді, як про це (підневільну працю ув'язнених в НДР. - Ред.) стало відомо, IKEA послідовно домагалася роз'яснень, - розповідає Вальтер Каднар (Walter Kadnar), голова представництва шведської компанії в Німеччині. - Ми глибоко шкодуємо, що наша продукція вироблялася політв'язнями в НДР".

Успішна угода стала підсумком тривалих переговорів, що велися між компанією IKEA, Евеліною Цупке та Союзом асоціацій жертв комуністичного режиму (UOKG). Очільник цієї організації, Дітер Домбровскі, у 1970-х роках сам був підданий примусовій праці у в'язницях НДР.

"Ми разом пройшли шлях розслідування подій, і IKEA віднеслася до постраждалих з великою повагою," - зазначає Домбровскі. Він радий, що рішення про фінансову компенсацію вже близьке до реалізації. Як він підкреслив, такі кроки шведської компанії є новаторськими: "Сподіваємося, що інші компанії також візьмуть цей приклад на озброєння."