Не багато людей замислювалися над цим, але насправді це досить очевидно: чому ж дні тижня мають саме такі назви?
Назви семи днів тижня знайомі навіть наймолодшим українцям. Проте, небагато людей замислюються над тим, чому саме такі назви були обрані.
В українській мові дні тижня мають саме такі назви через історичне походження. Вони всі пов'язані з системою нумерації днів у тижні. До речі, в українській мові є ще одне слово -- "седмиця". Воно має старослов'янське коріння, від слова "сім" -- "сєдьмь".
Назва першого дня тижня походить від старослов'янських термінів "първъ", що перекладається як "перший", та "день". Отже, це означає перший день, який слідує за вихідними. У слов'янських народів, зокрема серед українців, неділя вважалася останнім днем тижня. Інколи предки називали понеділок "головою" тижня.
Часто можна почути приказку "Понеділок -- день важкий". З'явилася вона ще за часів Київської Русі, адже після її хрещення князь Володимир наказав карати саме по понеділках тих, хто в неділю не ходив до церкви.
Понеділок також мав репутацію "чоловічого дня". Люди старались уникати важкої роботи, оскільки після недільного відпочинку потрібно було відновити сили.
Цей день тижня є другим і отримав свою назву відповідно до цього. Його назва походить від старослов'янського слова "второй". Вівторок традиційно вважали чоловічим днем, але в той же час він був легким. Саме в цей день зазвичай розпочинали всі важливі справи, сподіваючись на позитивний результат.
На відміну від понеділка і вівторка, середа була визнана "жіночим" днем. Після хрещення Русі цей день супроводжувався суворим постом. Жінки та дівчата уникали миття та розчісування волосся, оскільки вважали, що це призведе до його зупинки в рості. Сучасна назва "середа" походить від терміна, що означає "середина" тижня.
Ще один день, присвячений чоловікам, який вважався вкрай вдалим для різноманітних справ. Проте для деяких видів діяльності існували певні обмеження. Наприклад, вважалося, що в четвер не слід нічого саджати в землю, оскільки це не принесе врожаю. Звісно, назва "четвер" походить від слова "четвертий", адже він є четвертим днем тижня.
"Жіночий" день, який також відзначався як пісний. Ймовірно, його назва походить від числа "п'ять". У цей день намагалися уникати будь-яких домашніх справ: жінки не займалися ткацтвом і шиттям. Крім того, існувала заборона на приготування хліба. Натомість п'ятниця була ідеальним часом для "чоловічої" роботи, яка серед наших предків включала всі справи на городі.
Єдина назва дня тижня, що не має українського походження. Вона з'явилася в часи християнства, яке прийшло до Київської Русі, і походить від єврейського слова "сабат", що означає завершення праці. Для наших предків субота вважалася непридатним і навіть важким днем для будь-яких справ. Проте, було дозволено прибирати в оселі. Також існувала віра, що "той, хто народився в суботу, буде щасливим протягом всього життя".
Назва останнього дня тижня походить від староруського слова "нє дєлать" (не дѣлати), тобто в перекладі на сучасну українську мову "не робити". В неділю працювати грішно, адже цього дня всі йшли до церкви. Пізніше словом "неділя" позначали й весь тиждень. Ймовірно, сталося так тому, що рахували "від неділі до неділі".
