Микола Томенко: День вчителя з емоціями на межі сліз, або про тих, хто знищує національну освіту — Блоги | OBOZ.UA

Про НАШЕ освітянське СВЯТО зі СЛЬОЗАМИ на очах.

Ось кілька слів про мою професійну діяльність у сфері освіти.

В моїй аспірантській кар'єрі мені випала нагода викладати історію та суспільствознавство в Київській художній школі, названій на честь Тараса Шевченка. Пізніше, під час навчання в університеті та роботи в парламенті, я вважав підтримку освітян одним із своїх ключових пріоритетів.

У Фонді "Рідна країна" ми реалізуємо освітні ініціативи для вчителів, які не потребують фінансування з бюджетних джерел.

Парламентська підтримка освіти.

Протягом свого часу на посаді депутата мені випала нагода:

- сприяти поверненню державного боргу вчителям по 57 статті Закону "Про освіту" щодо щорічної грошової винагороди;

- забезпечити сільським педагогам можливість безкоштовно отримувати земельні ділянки у приватну власність (один із співавторів законодавчої ініціативи);

- відстоювати адекватне фінансування для сфери освіти та науки;

Для ознайомлення.

Мій відкритий протест проти державного бюджету 2016 року, в якому значно зменшили видатки на освіту, науку, культуру, екологічні ініціативи та соціальні програми, став причиною для втрати мого депутатського мандату.

- захищати сільські школи від проектів масового закриття та обʼєднання...

Чому я згадую про це?

Існує певне неформальне правило:

а чи маєте Ви МОРАЛЬНЕ ПРАВО вітати нині ПРАЦІВНИКІВ ОСВІТИ?

Отже, я маю це право, а сучасні освітні лідери – ні.

Сьогоднішнє керівництво Міністерства освіти, а це на хвилиночку - міністр і 9 заступників та низка інших державних освітянських структур скоріше ЛІКВІДАТОРИ національної освіти, аніж її оборонці.

Спочатку вони оголосили нашу національну систему освіти неефективною і неправильною, а потім взялися за її знищення.

Атака на національні університети, спроби встановлення контрольованих керівників, незаконні ініціативи так званої корпоратизації та ймовірність приватизації вищих навчальних закладів – все це вже стало частиною системної руйнівної політики Міністерства освіти і науки. Водночас, інша сторона цієї політики полягає в підтримці приватних університетів з сумнівною репутацією. Вартість такого підходу лише підкреслює рішення про відкриття ще трьох навчальних закладів для приватного Університету Ківалова, який отримав право готувати правоохоронців та юристів, а також плани щодо державного фінансування цих приватних установ.

Інший проект, що передбачає повну ліквідацію сільських шкіл з боку держави, насправді є ініціативою, яка загрожує знищенням українського села. Це продовження політики, започаткованої ще за часів Кагановича та Сталіна, коли примусово впроваджувалась колективізація, а селян змушували залишати свої домівки в селах і шукати роботу в русифікованих містах.

Крім того, постанову Кабінету Міністрів України, що передбачає закриття всіх шкіл з кількістю учнів менше 45 з 1 вересня 2025 року, вже активно реалізують численні місцеві чиновники. Вони, отримуючи суттєві зарплати та премії, виявляються більш зацікавленими в економії бюджетних коштів, ніж у підтримці освітніх закладів. Наприклад, чиновники Тетіївської ОТГ на Київщині, незважаючи на протести з боку вчителів і батьків, вже закрили 8 шкіл. Можна лише здогадуватись, яке масове зменшення населення українських сіл почнеться з наступного навчального року, а також які наслідки це матиме для еміграції за кордон.

Навіть не буду згадувати про те, що ці ж самі ліквідатори з Міністерства освіти одночасно створюють ще одну проблему:

У початкових класах містечок і міст формуються групи, що налічують понад 30, а іноді навіть 40 учнів. Важко навіть уявити, як учителям вдається організувати навчальний процес у таких умовах.

І найголовніше - про оплату вчителів, які ще в 2020 році чекали на свої гарантовані і справедливі 4 тисячі доларів.

Влада намагається переконати, що фінансування для вчителів залишилося на тому ж рівні, як і до запровадження воєнного стану. Отже, в 2025 році можна очікувати лише 12 тисяч гривень (менше 300 доларів), і то не для всіх педагогів.

Попри це, сьогодні ВСІ освітні владці будуть вітати Вас із професійним СВЯТОМ, яке для більшості працівників освіти стало СВЯТОМ зі СЛЬОЗАМИ на ОЧАХ!

Тримаймося і поважаймо один одного, адже ми цього заслуговуємо.