Микола Томенко зазначив, що на Московщині з давніх часів були в пошані такі явища, як: "варварство, тиранія та... кровна помста".


Цю інформацію повідомляє Микола Томенко на своїй сторінці в Facebook. Нижче пропонуємо цитати автора без будь-яких коментарів. Варто додати, що думка експерта може відрізнятися від поглядів редакції. Проте ми не вправі перешкоджати особі висловлювати свої думки.

Останні новини, які озвучені на росії, ще раз підтверджують очевидний висновок:

московшина-росія була і залишається країною, де в пошані криваві деспоти, диктатори і звичаї дикого середньовіччя.

Спершу про ініціативу губернатора Вологодщини щодо встановлення нових памʼятників Грозному і Сталіну.

Почнемо з відомого тирана та вбивці мільйонів — Йосипа Сталіна. Цікаво, що в Росії вже встановлено 110 пам'ятників на його честь, і найбільша частина з них, а саме 95, з'явилася під час правління Путіна.

Історія вшанування Івана Грозного, про якого знаменитий історик Микола Костомаров висловлювався наступним чином:

Прізвисько "Грозний" Івана IV стало відомим насамперед завдяки його репутації тирана та деспота. Ця тема набула популярності за часів правління Путіна та Кіріла. Ідея встановлення триметрового пам'ятника цьому infamous деспоту в Орлі отримала підтримку з боку патріарха Кіріла, який охарактеризував його як "видатного державного діяча". Відкриття пам'ятника також було схвально сприйнято ректором Московського університету Садовничим, а освячення провів духівник Кіріла.

Нагадую, що колишній патріарх РПЦ Алексій II рішуче виступав проти прославлення Івана Грозного, заявляючи: "Не можна поклонятися вбивцям". Адже, як відомо, Грозний був ініціатором жорстокої опричнини та терору, які спрямовувалися не тільки проти його народу, але й проти православних священнослужителів.

Ще одна новина про легалізацію КРОВНОЇ ПОМСТИ в Росії свідчить про те, що влада ніяк не відреагувала на це, що вказує на підтримку божевільної ідеї Кадирова. Саме такі "цінності" російські "освободителі" прагнуть принести нам.

Замість цього, наш шлях державотворення від часів Русі до сучасної України демонструє абсолютно протилежні світоглядні основи українського народу. Микола Костомаров у своїй праці "Дві руські народності", яка пройшла через цензуру Російської імперії та була видана в 1861 році, переконливо підкреслював:

"Всі чужинці, що провідували Московщину в XV, XVI і XVII століттях, в один голос запевняють, що москалі зневажливо ставилися до чужих вір і народностей...самі царі, що в тому напрямку стояли попереду маси, обмивали собі руки, приторкнувшись до рук чужоземних послів християнської віри...Латинську, лютеранську, вірменську й усяку іншу віру, аби вона хоч трохи різнилася від православної, москалі вважали за прокляту...

...В українському народі не було нічого подібного. З давніх часів Київ, а пізніше Володимир на Волині, стали центрами для оселення іноземців різних віровизнань і племен. Українці здавна звикли до чути навколо себе незнайомі мови і не відчували неприязні до людей з іншими рисами обличчя та характером.

До слова кровну помсту було скасовано в часи Руси-України ще ТИСЯЧУ років тому. Читаємо в знаменитій "Руській правді":

Після Ярослава зібралися його сини: Ізяслав, Святополк, Всеволод, а також їхні воєводи... Вони скасували традиційну кровну помсту і вирішили, що за вбивство потрібно відкупатися кунами. Якщо князівського чоловіка вбивають під час нападу, і вбивцю не шукають, то громада, де загиблий жив, повинна сплатити 80 гривень. Якщо ж жертвою став простий чоловік, то сума становитиме 40 гривень...

(вважається, що за гривну в давньому Києві можна було купити коня).

Отож цілком зрозуміло, що московщина-росія у світоглядному сенсі була і залишається країною, де в пошані влади та народу - диктатори, деспоти й тирани. Недаремно ж і Путін вважає їх за своїх духовних вчителів. Бо як влучно зазначав ще Карл Маркс в 1857 році:

"Московщина почала свій шлях з кривавих мук монгольського поневолення..."

Враховуючи це, поширення російською пропагандою концепції "єдиного народу" можна вважати не інакше як знущанням над історією та проявом світоглядного абсурду.

Related posts