Російські опозиційні ЗМІ нерідко слугують платформою для поширення кремлівських наративів.

Опозиційні медіа в Росії часто перетворюються на платформу, де активно поширюються кремлівські ідеї та повідомлення.

Цю інформацію озвучила Наталя Стеблина, авторка книги, медіааналітикиня Інституту демократії імені Пилипа Орлика, докторка політичних наук та професорка кафедри журналістики та соціальних комунікацій Донецького національного університету імені Василя Стуса, під час презентації її книги "Деконструктори правди. Як російські опозиційні медіа висвітлюють Велику війну Росії проти України", що відбулася в Укрінформі.

Як зазначила під час своєї презентації виконавча директорка Інституту демократії імені Пилипа Орлика Світлана Єременко, "усі ми усвідомлюємо, що інформаційна агресія є надзвичайно важливим елементом інформаційної війни". Вона також зазначила, що з моменту початку повномасштабного вторгнення Інститут демократії імені Пилипа Орлика розпочав вивчення російських ліберальних медіа, які позиціонують себе як незалежні.

"Це "Дождь", "Медуза", "Новая газета" та інші. І можливо, ви зацікавитеся, чому саме ми це почали робити? Та тому що, власне, те, що роблять такі агресивні пропагандисти, як Скабєєва, Кисельов, Соловйов - всім зрозуміло. І не всі це сприймають. Тобто я сподіваюся , що розуміють, що власне відбувається і що вони декларують. А от що стосується ліберальних медіа, то, на жаль, багато людей їм продовжує довіряти", - зазначила Єременко.

Вона додала, що сама була шокована результатами дослідження: "Я не очікувала від цих медіа , власне, такої дезінформації і таких маніпуляцій, які вони собі дозволяють. І наші статті протягом двох років друкувалися у нас на сайті. На сайті "Детектор медіа", також на "Радіо Свобода". І вони викликали величезне зацікавлення, було дуже багато переглядів. Ви можете запитати, чому книжка англійською мовою? Та тому що коли ці статті друкувалися, то багато людей нам телефонували, писали про те, що варто ці статті перекласти англійською, щоб це читали іноземці і щоб вони власне зрозуміли, що собою являють російські ліберальні так звані незалежні медіа. Тому що, на жаль, і не тільки в Україні, а й за кордоном їм продовжують довіряти, незважаючи на деякі інциденти, але все таки довіряють... Грантодавці вкладають кошти в ці медіа, надають їм ефіри, і власне допомагають. Допомагають у тих маніпуляціях, які вони проводять", - сказала Єременко.

Детальніше про виявлені маніпуляції у згаданих російських медіа, які називають себе опозиційними розповіла авторка книги, медіааналітикиня Інституту демократії ім. Пилипа Орлика, докторка політичних наук, професорка кафедри журналістики та соціальних комунікацій Донецького національного університету імені Василя Стуса Наталя Стеблина.

Протягом двох років нашого вивчення російських незалежних ЗМІ, таких як "Медуза", "Дождь", "Медиазона" та "Живой гвоздь", ми проаналізували, на нашу думку, ключові випадки, пов'язані з підривом Каховської ГЕС російськими військами, а також питання "нацистів" в Україні та способи, якими цей наратив поширюється. Ми також дослідили теми ракетних атак і мобілізації. Не обійшли увагою й думки впливових осіб, таких як "хороші русские", інтерв'юери та інші автори, які сприяють цим дискусіям, - поділилася Стеблина.

За її словами, під час дослідження було встановлено, що незалежна журналістика в Росії передає вкрай суперечливі повідомлення, зокрема стосовно анексованих регіонів України.

"У ефірах також можна почути терміни на кшталт 'нові території' або 'приєднані області', а також ствердження, що, мовляв, лише США не визнає Крим українським. Неоднозначні повідомлення зустрічаються й стосовно російських військових, які вдерлися в Україну. Часто в ефірах їх навіть співчувають", - зазначила аналітична експертка.

Також, зауважила вона, "російські опозиційні журналісти не бачать чи не хочуть бачити народної підтримки війни Путіна, яку веде Росія, і просувають натомість меседжі про те, що українці на окупованих територіях нібито радіють, що прийшла Росія".

"Ми прагнемо, щоб численні випадки порушення професійних стандартів та просування кремлівських наративів стали відомими. Також хочемо, щоб ці медіа несли відповідальність, подібно до того, як це роблять всі світові ЗМІ, які коли-небудь припускалися помилок і нехтували журналістськими принципами", - зазначила Стеблина.

Також, за її словами, "російські воєнні злочини замовчуються або подаються у вигляді якихось версій".

"Крім того, ми зафіксували періодичне поширення ворожої риторики стосовно України, а також численні фейки про життя на Заході, разом із постійними спробами знецінення демократичних цінностей. Це, зокрема, звучить у медіа, які намагаються позиціонувати себе як демократичні. Проте, ми не спостерігаємо жодних спростувань," - підкреслила Стеблина.

Вона звернула увагу на те, що російські опозиційні медіа підпадають під вплив офіційної пропаганди Кремля.

Вона зазначила, що "це свідчить про відсутність чіткого і однозначного послання з цього питання".

Звичайно, ми усвідомлюємо, що часто аудиторія цих медіа складається не лише з росіян, які перебувають в Росії, але й з російськомовних людей, які проживають в різних куточках світу і можуть переглядати "Дождь" або читати "Медузу". Вони, на жаль, не завжди усвідомлюють реалії, які мають місце тут. Тому немає однозначного засудження. На жаль, ми спостерігаємо численні випадки не тільки спростування кремлівської пропаганди, а й її підтримки. Таким чином, можна констатувати, що російські опозиційні медіа часто стають платформою для поширення кремлівських наративів. І це особливо небезпечно, оскільки ці наративи з'являються поряд із матеріалами, які можна вважати якісними. Звичайно, ми не можемо стверджувати, що вся інформація в російських опозиційних медіа базується на кремлівських наративах. Безумовно, там є і якісні матеріали, про що ми також зазначаємо, - зазначила Стеблина.

Третій розділ зосереджений на російських лідерах думок: опозиційних журналістах, таких як Юрій Дудь та Катєріна Гордєєва, а також на письменниках, серед яких Дмітрій Биков і Боріс Акунін.

Авторки також деконструюють міф щодо "вєлікой русской культури".

Книга видана громадською організацією "Інститут демократії ім. Пилипа Орлика" англійською мовою. Онлайн версія українською мовою доступна за посиланням.