Сотня лет пути Никодима Дызмы: важность для Польши и Украины.

У польській мові існує літературний термін "дизмізм", який протягом майже століття вживається для позначення успішного просування на державній службі особи, що не має жодних видатних якостей чи талантів.

Польська література українському читачеві відома й близька здавна. Неодноразово видавався й перевидавався її класик, нобелівський лауреат 1905 року Генрік Сенкевич. Досі не втратив прихильників мандрівник Томек Вільмовський із дев'ятикнижкового серіалу Альфреда Шклярського (1912-1992). Пригодницькі історії, за якими займали чергу школярі років 40-50 тому, нині, звісно, такої популярності не мають, проте вітчизняне видавництво "Астролябія" вже давно випустило три книги в українському перекладі -- "Томек у країні кенгуру", "Томек на Чорному континенті" й "Томек на стежці війни". Можливо, колись спроможуться й на решту.

Сучасна польська література активно розвивається. Двічі вже була перевидана літературна сенсація початку 21 століття — роман Януша Леона Вишневського "Самотність у Мережі". Важко уявити, що ця книга вийшла друком ще у 2001 році, коли популярність соціальних мереж була зовсім незначною в порівнянні з сьогоднішнім днем. Особливо враховуючи, що події роману розгортаються у 1996-1997 роках, а його герої переживають власні любовні драми в онлайн-просторі за допомогою електронної пошти та ICQ (чи пам'ятає хтось про це?). Також було перекладено та видано українською мовою продовження "Самотності" — книгу того ж автора "Зміщення спектра".

Складніша історія з іншим класиком польської літератури, Тадеушем Доленга-Мостовичем (1898-1939). Старше покоління добре знає його за романом "Знахар", точніше, за його екранізацією 1982 року авторства Єжи Гоффмана. Хорошими зарубіжними фільмами покоління тієї епохи балували нечасто, тож майже кожна така іноземна картина ставала культовою. (До речі, польських екранізацій було три -- 1937, 1982 та 2023 року). Щодо самого роману, то в радянську епоху його не перекладали ні українською, ні навіть російською. Лише 1993 року книжка вперше вийшла російською, і потім із десяток разів перевидавалася аж у трьох перекладах, зокрема й харківським "Клубом сімейного дозвілля", успішно позиціонуючись на розкладках "романтичної літератури". І лише 2016-го у львівському "Урбіно" з'явився український переклад роману. Обставини його написання були геть не такі романтичні. Взята за основу історія -- лікар втрачає пам'ять унаслідок побиття -- ґрунтувалася на життєвому епізоді автора роману. Самого Доленгу-Мостовича 1927 року, за десять років до створення "Знахаря", невідомі особи вивезли в ліс, жорстоко побили й залишили помирати. Втім, не такі вже й невідомі. Майбутній популярний письменник був тоді журналістом (співробітником, а згодом і редактором газети Rzecz Pospolita) й активно критикував владу Юзефа Пілсудського...

Однак пан Тадеуш не був принциповим опонентом польського лідера і сам сповідував праві погляди. Проте це не завадило йому створити надзвичайно гострий і, по суті, нищівний роман "Кар'єра Никодима Дизми" (1932). Сюжет твору розгортається навколо безробітного авантюриста, який випадково потрапляє у вищі соціальні кола Варшави на початку 30-х років, завдяки спонтанному вчинку на прийомі, куди його запросили за чужим запрошенням, і починає стрімке сходження кар'єрними сходами. Основою сюжету слугує чи то дійсний випадок, чи історичний анекдот — у кабінеті Пілсудського працював чоловік, який колись вчасно подав маршалу запальничку, що згодом призвело до його кар'єрного злету. Никодим Дизма, колишній музикант, який виступав у дешевих закладах, швидко піднімається по службовій драбині, вдаючи з себе експерта у складних економічних питаннях, хоча насправді нічого не розуміє в цій сфері. Важливо зазначити, що події роману зосереджені навколо польських фермерів, роль яких у політиці українці усвідомлюють не з чуток. "...Не промисловість, не шахти, не торгівля, а саме сільське господарство — ось справжня основа основ. Добробут хлібороба — це добробут усіх — і фабриканта, і купця, і робітника", — говорить партнер Дизми, який допоміг йому потрапити до вищих верств суспільства, але згодом заплатив за це високу ціну. Загалом, нахабство цього персонажа та його відверта жорстокість (після здобуття статусу він розправляється з потенційними загрозами, зокрема людьми, які знали про його минуле, за допомогою як кримінальних елементів, так і поліції) у поєднанні з гордовитістю та добре прихованим невіглаством призвели до виникнення терміна "дизмізм" (польською — dyzmizm), який досі широко вживається в Польщі.

Хоча "Кар'єра Никодима Дизми" порушує серйозні теми, це, по суті, легка та дотепна комедія, яка захоплює читача. Його цікавить, на яких висотах зможе піднятися цей шулер і чи вдасться йому приховати своє просте походження та невігластво, з якими він так старанно бореться, намагаючись знайти своє місце у вищому суспільстві міжвоєнної Польщі. Автор, як і його герой, сам зазнав змін у кар'єрі, перейшовши з журналістики до літератури, що дозволило йому жити досить комфортно. Проте його життя обірвалося трагічно — в 1939 році він загинув від кулі радянських військових на польсько-румунському кордоні, в селищі Кути, де служив як мобілізований офіцер. Серед панських маєтків у білоруських землях ховаються родинні таємниці. Власник маєтку, хоч і менш відомий аферист, має пристрасть до життя, а його друга дружина, донька, що ледве старша за неї, та божевільний брат дружини — аристократ, який одразу виявляє справжню суть Дизми, створюють непередбачувану атмосферу. Варшава зі своїми сумнівними напівкримінальними закутками та загадковою сатанинською сектою, до якої потрапляє наш герой під натиском захоплених жінок з вищих верств суспільства, відкриває нові горизонти. Тут можна провести паралелі з таємничими містеріями Артура Шніцлера, а також вищими міністерськими кабінетами — пригоди в таких обставинах навряд чи будуть сумними.

Популярність "Кар'єри Никодима Дизми" серед поляків підтверджується трьома екранізаціями: односерійний фільм, що вийшов у 1956 році, восьмисерійний варіант 1980 року та нова адаптація, яка відбулася у 2002 році на тлі сучасної Польщі. Крім того, існує безліч театральних постановок і мюзиклів, а також кілька літературних інтерпретацій — близько п’яти авторів створили свої версії продовження та навіть приквели до роману. Перший російський переклад книги з'явився у 1935 році, а у 1966 році вона була перевидана після того, як автор вийшов з повоєнного забуття. У 1968 році з'явився український переклад Олексія Федосенка, який можна безкоштовно знайти в онлайн-бібліотеці UABooks. У 2019 році видавництво "Фоліо" опублікувало новий переклад Тараса Ярмолюка, який досі доступний як у друкованому, так і в електронному форматах на платній основі.