Уроки виборів у Молдові та Грузії: Росія не відпустить своїх позицій.
Іван Преображенський вважає, що Молдова, Грузія та інші держави, які прагнуть зміцнити демократію і зберегти свою незалежність, повинні вжити заходів для захисту від руйнівного впливу Кремля, який продовжує бути джерелом нестабільності.
В Молдові проєвропейські сили з великими зусиллями домоглися успіху спочатку на референдумі, що стосувався зміни конституції для підтримки євроінтеграції, а потім і на президентських виборах. У Грузії ситуація інша: проєвропейська опозиція не змогла досягти перемоги на парламентських виборах, внаслідок чого вона організовує акції протесту.
Зв'язок між цими двома державами визначається не лише спільним радянським минулим та російською окупацією частини їхніх земель (російські війська присутні у самопроголошених Абхазії, Південній Осетії та Придністров'ї), але й помітним втручанням Кремля в їхні внутрішні справи. Це включає активний вплив на політиків та звичайних громадян.
Агенти російського впливу в сусідніх країнах активно користуються ситуацією, яку вони самі ж і створюють. Але йдеться не про Україну – цю країну Кремль не зміг підкорити навіть за допомогою військових дій. Залишилося менше двох тижнів до трагічного ювілею – 1000 днів з початку повномасштабної агресії Росії проти України, що призвела до загибелі сотень тисяч людей.
В даний час Росія не здійснює прямих військових дій проти Молдови та Грузії, проте їхня ситуація все ще відзначається постійною агресією. Вона розпочалася, коли "російські миротворці" окупували близько 20% території Грузії, зокрема самопроголошені регіони Південна Осетія та Абхазія, а також молдовське Придністров'я. Незалежно від того, визнає Кремль їхню "незалежність" чи ні, наслідки однакові. Росія, подібно до двоголового орла, міцно тримає свої пазурі на колишніх "братніх республіках" і намагається перешкодити їхньому прагненню до євроінтеграції. Оскільки ресурси для нових військових кампаній обмежені через триваючу агресію проти України, Кремль спробує вирішити ситуацію за допомогою так званої "м'якої сили".
Назва "м'яка сила" стала дещо застарілою, оскільки нині мова вже не йде про м'якість. У Грузії на вибори прибуває команда російських політичних консультантів, а також ходять чутки про безпосередні консультації з боку російських спецслужб. Що стосується Молдови, то тут діяла обширна мережа з десятків тисяч підкуплених осіб, організована проросійським бізнесменом і політиком Іланом Шором, який вже засуджений у своїй країні за банківське шахрайство.
М'якістю тут і не пахне, це прямий тиск, причому, що важливо, із загрозою застосування військової сили. Адже на території цих країн є російська військова присутність. У молдовській Гагаузії вголос лунають сепаратистські гасла, її керівництво літає до Москви, як то кажуть, "за інструкціями". А правляча в Грузії партія "Грузинська мрія" напередодні голосування прямо лякала виборців війною, розвісивши країною плакати із зображеннями зруйнованих українських міст і "квітучих" грузинських.
Тут варто згадати, що Кремль втручається у внутрішню політику не тільки Молдови, де, до речі, він має намір узяти реванш у 2025 році на парламентських виборах, або Грузії. Просто у цих двох країнах у нього більше можливостей. Але він намагається втручатися у вибори і в багатьох країнах ЄС, російська влада не шкодує на це грошей.
Демократичним країнам слід приймати стратегічні рішення не лише щодо зміцнення своїх збройних сил на випадок відкритої агресії, як це сталося в Україні. Необхідно розробити стратегію для захисту власного політичного простору. Справжня перемога сьогодні полягає не в завоюванні ворога, а в нав'язуванні йому власного способу мислення. У випадку з Кремлем це означає встановлення авторитарного режиму в іншій країні, який буде таким же невільним, як у Росії, але водночас слабшим і, отже, підконтрольним російському впливу.
Референдум та президентські вибори в Молдові продемонстрували, що Кремль готовий вдаватися до злочинних дій. Це свідчить про те, що протистояти йому лише через демократичну освіту чи викриття фальшивих новин недостатньо.
Силове протистояння Кремлю, безумовно, має бути всебічним. Якщо, наприклад, очевидно, що Росія сприяла грузинській владі в маніпуляціях виборами за допомогою незаконних методів, а сподіватися на грузинську правову систему немає сенсу, тоді необхідно вжити заходів зовнішнього впливу: запровадження санкцій, активна підтримка демократичних рухів, а також, за потреби, й опозиції, що піддається репресіям.
Щодо Молдови, можливими заходами можуть стати обмін інформацією в сфері розвідки, впровадження правових механізмів у боротьбі з корупцією, включаючи арешти, ув'язнення та відкриті судові процеси, які дозволять громадськості спостерігати за тим, хто і яким чином дестабілізує молдовське суспільство.
На жаль, посилення захисних заходів стає неминучим і для старих європейських демократій. Силу Кремля можна зупинити лише за допомогою сили права. Інакше замість вільних медіа з'являться фабрики фейків, а демократії ризикують перетворитися на електоральні автократії. У такому випадку путінський режим зможе досягати успіху без використання зброї, налагоджуючи угоди з такими ж корумпованими лідерами, як це вже спостерігається в Угорщині чи Словаччині.
Досліджуйте також: Яким чином було налагоджено "підкуп" голосів під час виборів у Молдові.
