"Якщо залишимо все без змін, нас чекає серйозна біда": основні тези з яскравих інтерв'ю комбата К2 Вереса.

ТСН.ua зібрав найважливіше зі сказаного комбатом Кирилом Вересом в крайніх гучних інтерв'ю.

Легендарний боєць батальйону К2, кавалер ордену Богдана Хмельницького та Герой України Кирило Верес нещодавно відвідав столицю, вирвавшись із фронтових буднів. Проте його час "на цивільному житті" не пройшов даремно: він дав кілька важливих інтерв'ю, які варто переглянути кожному українцю.

ТСН.ua підготував підсумки ключових висловлювань комбата Вереса.

В інтерв'ю 24 каналу Верес закликав цивільних зняти нарешті "рожеві окуляри" і готуватися, що рано чи пізно кожен може опинитися на фронті.

"Якщо ми не внесемо жодних змін, нас чекає неприємний кінець. Громадяни повинні позбутися ілюзій. Коли я закликаю до навчання в тилу, це не означає, що потрібно залишати безглузді коментарі на зразок 'ви зобов’язані нас навчити'. Ти або здобудеш необхідні навички, або опинишся в небезпеці," - висловив свою думку він.

Кирило Верес зазначає, що поки не всі повинні вирушати на фронт, але важливо бути готовими прийти на зміну іншим солдатам.

"Викликати всіх до Збройних Сил – це абсурд. Такого робити не варто. Проте, людям слід усвідомлювати: коли закінчаться інші, вони також будуть мобілізовані. В іншому випадку, нас чекає загроза з боку Росії... Деякі вважали, що війна їх не торкнеться, і тепер борються проти нас, - підкреслив Верес."

У програмі "Гуртом та вщент" командир зробив застереження: без армії країна не зможе існувати.

"ЗСУ - це як церква. Ставте донати щонеділі," - зазначає військовослужбовець.

В інтерв'ю блогеру Фахрудіну Шарафмалу Верес різко висловився про розмови щодо повернення України на кордони 1991 року.

Він порівняв розмови про повернення кордонів 1991 року з людиною, яка "на милицях каже, що завтра побіжить марафон".

"Я не бачу зараз потенціалу й можливості вийти на кордони 1991 року. Скажу простіше. Якщо у нас нині є потенціал вийти на кордони 1991 року, то чому ми хоча б за Бахмут на сьогодні не вийшли?!" - наголосив комбат.

"Ми буквально вчора Вугледар залишили. Тобто завтра вийдемо на кордон 1991 року, а сьогодні залишаємо Вугледар?", - додав він.

При цьому Вереса залишається сповнений надії. Він переконаний, що рано чи пізно росіяни віддадуть усе назад, а, можливо, навіть самі висловлять бажання це зробити.

"Проте для досягнення цієї мети потрібен час і необхідно виконати певні кроки. Наразі ми не в змозі реалізувати це силою," - зазначає військовий.

Верес зізнався, що в даний момент найбільше його турбують не межі 1991 року, а питання збереження своїх позицій, забезпечення батальйону усім необхідним та здобуття нових знань у військовій тактиці, щоб зменшити власні втрати та завдати більше шкоди ворогу.

"Зараз я міркую, на яких частотах діють російські дрони, щоб оптимізувати роботу мого РЕБ. Де можна знайти більш ефективний РЕБ? Я розмірковую, до кого звернутися після цього інтерв'ю, хто міг би підтримати наш підрозділ. Також я думаю про те, як евакуювати 200-х, яких не вдалося забрати. Я переживаю, як зберегти позиції, які у мене є," - поділився він.

Там живуть люди. Я зараз розмірковую про те, на яких частотах працюють російські дрони, щоб покращити ефективність нашої системи РЕБ. Де можна знайти більш досконалий РЕБ? Мене також цікавить, до кого звернутися після цього інтерв'ю, хто міг би підтримати наш підрозділ. І не покидає думка, як врятувати 200-х, яких не змогли евакуювати.

Верес, обговорюючи труднощі, пов'язані з мобілізацією, зазначив, що люди готові брати участь у боях, але не бажають ризикувати своїм життям.

"Відверто кажучи, у нашому контракті на дні написано, як невидимим шрифтом: 'Іди, зроби те, що потрібно, і не думай про наслідки'. Є ті, хто готовий йти на вбивство, але майже ніхто не хоче помирати. Якщо зараз є хлопець, який думає, що 'я піду на війну і виживу', це одна річ. Але справжні бійці йдуть до бою з планами на майбутнє, що свідчить про те, що вони не мають наміру віддавати своє життя," - зазначив командир К-2.

"Якщо ти йдеш в армію і маєш вмерти через годину, ну тоді, блін, я розумію людей, які не сильно так хочуть іти".

Командир К2 визнали, що відчуває значний брак особового складу, однак він не має наміру активно залучати до свого підрозділу 18-річних.

Однак він зазначив, що не підтримує ідею залучення до бойових дій осіб віком 59 років: "З усією повагою, звичайно, є винятки, але в більшості випадків це не ті люди, які повинні брати участь у активних наступальних або оборонних діях".

"18-річний хлопець - для мене це трохи рано", - каже Верес.

На зауваження ведучої 24 каналу, що Україна має перевагу у дронах Верес різко відповів: "Хто сказав, що у нас перевага в дронах? Хто вам таке сказав?"

Скільки дронів виготовляє Росія? Назвіть мені цифру. Я не бачу переваги в дронах. Я бачу перевагу в дронах у своєму підрозділі. Завдяки спільнотам. Це я бачу.

"Не можу стверджувати, що країна нічого не робить для нас. Моєму підрозділу також дістаються дрони від держави. Але я не відчуваю жодних суттєвих переваг. Якщо раптом забрати у мене волонтерів, громади та просто небайдужих людей, які забезпечують нас фінансовою підтримкою, то я зовсім не бачу сенсу в цих дронах. Абсолютно. А ви стверджуєте, що ми найкращий підрозділ. То як же бути з іншими?" - каже командир.

Верес зіронізував, що не пригадує жоднго випадку, коли б доповідав: "вистачить, вистачить, дронів вже стільки, що я не можу запустити".

"На сьогоднішній день захист особистого життя став справжнім трендом. Проте, варто розуміти, що дії і слова - це зовсім не одне й те саме", - говорить військовий.

На його думку, на війні в першу чергу усе потрібно вимірювати саме грошима. І саме тому в першу чергу треба берегти особовий склад - бо це економія державних коштів.

"Наприклад, якщо у нас є 1000 гривень: 100 гривень виділяємо на зарплату, 200 - на компенсації для зниклих і загиблих, 100 - на озброєння, а решту 600 гривень плануємо витратити кудись ще. Можливо, ми могли б перенаправити ці 200 гривень на озброєння (ред.)? Тоді витрати на інші потреби зменшаться суттєво. Математика тут досить проста", - підкреслив комбат.

Таким чином, з'явиться можливість знизити витрати за рахунок зменшення числа поранених і загиблих. При цьому суми компенсацій залишаться незмінними.

На думку комбата К2, перемога у війні з РФ настане тоді, коли українські воїни перестануть гинути.

"Я усвідомлюю, що особисто для мене це буде справжня перемога. Я - військовослужбовець, командир великого батальйону, і в той же час просто людина з емоціями. Я не бездушний монстр. Для мене перемога настане тоді, коли підрозділ, яким я керую, припинить зазнавати втрат. Є певні межі, до яких ми можемо відступити. Ті, хто вважає, що перемога можлива лише за рахунок крайнощів з боку ворога - це один шлях. А ті, хто підтримує крайні заходи з нашого боку, але без моєї участі, я не хочу бути частиною цієї гри", - поділився думками Верес.

Він зазначив, що також має право на існування.

"Я теж прагну, щоб мої люди залишалися живими. Я здатен брати участь у будь-яких іграх, але коли стаю частиною чужої гри, умовно кажучи, починаю втрачати власну ідентичність. Це мені не до вподоби. І на даний момент я дійсно втрачаю дуже багато."

У цьому контексті Верес підкреслив, що не готовий йти на компроміс із власною совістю, адже для нього бійці є такими ж дорогими, як його діти.

"Виходить, що я тут їх називаю 'своїми дітьми', а потім виголошую: 'Ідіть у бій і всі загиньте'. Але я не можу таке сказати. Якщо мене знімуть - так знімуть, призначать когось іншого. Я просто не бачу тієї необхідної кількості бойових кадрів. Можливо, я помиляюся", - прокоментував командир.