Микола Томенко поділився своїми думками про українські села в умовах війни: "На двох фронтах".

Сумні роздуми про майбутнє українського села в день, присвячений працівникам аграрного сектора, на фоні чергового бомбардування столиці України російськими військами.

Сьогодні, за традицією, хотілося б написати добрі й щирі побажання нашим хліборобам, сільським вчителям і бібліотекарям, працьовитим пенсіонерам..., всім тим, хто не дає знищити УКРАЇНСЬКЕ СЕЛО.

Проговорити вголос тим можновладцям, які невпинно реалізують політику ВИМУШЕНОГО ВИЇЗДУ населення з сільських територій, що сьогодні, незважаючи на всі труднощі,

наше СЕЛО ВОЮЄ, ГОДУЄ і ОБЕРІГАЄ національні традиції та цінності.

ВОЮЄ, бо левова частка героїв-захисників України саме із сіл та містечок. І тут знову приходять на думку сумні й пророчі слова Олександра ДОВЖЕНКА, написані ним в часи Другої світової війни:

"У нас достатньо прокурорів для всіх потреб, але не вистачає УЧИТЕЛІВ, адже багато з них можуть загинути на війні. Також буде нестача ТЕХНІКІВ, ТРАКТОРИСТІВ, ІНЖЕНЕРІВ та АГРОНОМІВ. Вони також можуть полягти на полі бою, тоді як прокурори та слідчі залишаться в безпеці. Всі вони цілі та здорові, як ведмеді, і навіть мають статус інвалідів або отримують елітні пенсії, залишаючись при цьому досвідченими в своїй професії."

Годує, адже основні експортні товари нашої країни під час війни тісно пов'язані з аграрним сектором. Країни Африки та Азії щодня звертаються з проханням забезпечити зерновий коридор, щоб українське зерно могло досягти людей по всьому світу та запобігти голоду.

Зберігає національні традиції та обряди, адже нещодавно так звана сільська українська мова починає набувати статусу ДЕРЖАВНОЇ та МОДНОЇ. Наша культура та народні звичаї, які дивовижним чином дійшли до нас з сіл і містечок, вражають сучасний космополітичний світ.

Проте, було б несправедливо обговорювати війну проти російських загарбників, що втілюють в собі вбивць, варварів і мародерів, не згадуючи про ДРУГИЙ ФРОНТ, який розгорнули проти українських сіл і містечок місцеві корупціонери та зрадники.

Бо це лише в нас в період кровопролитної війни можна купити до 10 тисяч га землі сільськогосподарського призначення.

Адже саме в умовах жорстокої війни освітні реформатори вирішили кардинально знищити навчальні заклади в селах і містечках.

Нагадаю, що місцеві чиновники, які не забувають справно нараховувати собі майже стотисячні зарплати і премії, вже розпочали виконувати урядову постанову про припинення фінансування шкіл з кількістю учнів менше ніж 45 дітей, яка набуває чинності з 1 вересня 2025 року. Для прикладу, місцева влада Тетієва, що на Київщині, вже закрила 8 шкіл, включно з тими, де було 50 здобувачів освіти. Невже це злочин, що діти й батьки прагнуть, бодай у початковій школі, навчатися там де вони мешкають?!

Нова ініціатива освітян, що стосується впровадження профільної освіти в старших класах, а також намір створювати такі ліцеї лише за умови наявності не менше 50 або навіть 100 учнів у паралелі, може призвести до того, що у більшості громад залишаться без шкіл з повною освітою. Реформатори освіти, які мають подвійне громадянство, ігнорують вимоги 53 статті Конституції, що гарантує обов'язкову, доступну та безкоштовну загальну середню освіту. У той же час, наші добросусідські країни готові приймати наших випускників не лише на навчання без проходження ЗНО та НМТ, а й на "престижні" роботи, такі як збір полуниці. Цю інформацію можна підтвердити, звернувшись до реклами в Києві.

Але сьогодні таки СВЯТО, хоч і з сльозами на очах.

Тому ще раз привітаємо всіх причетних і нагадаємо ліквідаторам УКРАЇНСЬКОГО СЕЛА слова нашого народного поета Василя СИМОНЕНКА:

"...Мій народ існує! Він завжди житиме!"

Ніхто не зможе знищити мій народ!

Пощезнуть всі перевертні й приблуди

І полчища завойовників-бродяг!

Ви, нащадки безжальних катів, що збожеволіли,

Не забувайте, що виродки не мають місця.

Народ мій є! В його волячих жилах

Козачий дух пульсує і вируює!

Ми здобули ПЕРЕМОГУ на цих ДВОХ ФРОНТАХ боротьби за свободу та незалежність УКРАЇНИ! 🤝💙💛

P.S. На изображении:

мої щасливі і сумні миттєвості сільського життя України.