Атака на Львів та сльози в ефірі польського телебачення.
Знаєте, я не змогла стримати сліз під час прямого ефіру для польського телеканалу. Емоції виявилися настільки сильними, що сльози самі собою потекли.
Ні, не вважайте мене плаксою. Протягом багатьох ефірів у польських медіа, що відбулися з лютого 2022 року до сьогодні, я лише кілька разів відчула, як на очі навертаються сльози. Але кажуть, що в день свого народження люди стають особливо вразливими. Цього року мій день почався з гучних звуків і прильотів зовсім поруч.
Так хотілося на мить "втекти" від новин. Я навіть вирішила взяти відпустку на цей період. Не для того, щоб кудись їхати відпочивати, адже про відпочинок навіть не йдеться, а щоб мати можливість не слідкувати за новинами без зайвих пояснень. "Людина будує плани, а мск#ль їх знищує" – ось як могла б звучати ця приказка. Учора Полтава, сьогодні Львів.
Вже після перших вибухів я зрозуміла, що сьогодні, 4 вересня, мені знову доведеться виходити в ефір в Польщі. Я швидко зібрала свій простий "блогерський комплект", який слугує мені і штативом, і джерелом світла, закинула в сумку навушники та зарядний пристрій, а потім вирушила на масаж. "Я вже думала, що після такого важкого ранку ви не прийдете", — сказала мені масажистка, яка виявилася з Полтавщини. "Відчуваю, що день буде також складним. Як і вчора, в принципі," — відповіла я їй.
Потім я вирушила до того ж будинку, де, як виявилося, під час сьогоднішньої атаки загинуло найбільше людей. Це була прекрасна стара споруда, розташована на мальовничій історичній вулиці. Я не раз проходила повз і не раз мріяла про те, як би здорово було жити тут... Але сусідня країна-агресор залишила у цьому місці майже неушкоджену тишу...
Польська телеведуча наприкінці нашої бесіди запитала, які побажання я маю на свій день народження. В цей момент замість слів у мене на очах з'явилися сльози. Я ледь-ледь зібралася з думками, щоб тремтячим голосом висловити те, що ви всі бажали мені у своїх повідомленнях — щоб ця війна нарешті закінчилася, щоб діти залишалися в безпеці, щоб ті, хто зараз захищає нашу країну, повернулися додому живими і неушкодженими, і щоб наша Україна продовжувала існувати!
Дякую, друзі, за всі сьогоднішні привітання! Вони гріли і не давали розкиснути. І так, хай би все було, як ви написали чи переказали усно! А за відеоспогад про те, як я провела свій 42-ий день народження дякую @Ihor Krut.
Леся Вакулюк, журналістка "Еспресо", телеведуча
