Політика підтримки ветеранів: прозорість, системність та гармонія.

Кількість ветеранів зростає. І повертаючись додому, вони стикаються із серйозними проблемами. Судячи з потоку скарг, державний сервіс традиційно запізнюється та/або діє несистемно. "Вузькі місця" необхідно оперативно розчищати в очікуванні масової демобілізації. А Міністерство у справах ветеранів, яке на початку вересня очолила Наталія Калмикова, потребує перезавантаження.

Які напрямки слід обрати в першу чергу? Подальші дії щодо розробки політик і послуг для ветеранів обговорювалися представниками Міністерства у справах ветеранів, громадських організацій та бізнесу. Обговорення ґрунтувалося на результатах дослідження "Реінтеграція ветеранів: потреби та виклики", яке було проведене Програмою реінтеграції IREX спільно з Українським ветеранським фондом та дослідницьким агентством Info Sapiens.

Більшість ветеранів, які брали участь у опитуванні, висловлюють скептицизм щодо готовності держави до різкого збільшення кількості ветеранів та відповідного зростання їхніх потреб і запитів. Вони підкреслюють наявні організаційні труднощі, обмежені ресурси, а також їх неефективний розподіл, що негативно впливає на обсяг і якість надаваних послуг. Крім того, ветерани критично оцінюють роботу державних установ у сфері моніторингу потреб як самих ветеранів, так і їхніх сімей.

Всі учасники опитування висловили спільний запит ветеранів до держави: необхідність чіткої, організованої та злагодженої політики, яка б адресувала потреби та проблеми ветеранів у різних сферах, включаючи медичну, психологічну, юридичну, житлову допомогу, а також освіту, соціальні пільги та можливості для працевлаштування, — йдеться у дослідженні.

Медичні послуги: хоча їхня кількість є адекватною, якість наданої допомоги залишає бажати кращого.

Ситуація з лікуванням травматичних ампутацій, протезуванням і реабілітацією ветеранів із ушкодженнями опорно-рухового апарату трохи краща. Але ситуація з лікуванням нейротравм, репродуктивних органів -- погана.

Ветерани також зазначають занадто короткий і обмежений строк реабілітації, недостатню кількість реабілітаційних центрів. На сьогодні держава й медустанови можуть забезпечити реабілітацію максимум на чотири місяці.

Однією з основних труднощів, які заважають отриманню медичних послуг, респонденти вказують на складнощі, пов'язані з оформленням та отриманням необхідних документів. Це викликано неналежно організованим документообігом між військовими та цивільними медичними установами. Хоча багато говорять про створення єдиного медичного простору, на практиці ситуація залишається складною.

На переконання фахівців IREX, слід:

-- запровадити стандартизовані протоколи лікування та реабілітації ветеранів;

-- організувати обмін документами між цивільними та військовими медичними закладами;

-- удосконалити процес медико-соціальної експертизи -- існує значна кількість скарг щодо бюрократичних затримок;

покращити доступність і зрозумілість інформації щодо реабілітаційних послуг, оскільки основним джерелом залишаються неофіційні чутки.

Здійснити навчання медичного персоналу щодо ставлення до ветеранів, переходячи від радянської моделі "лікування тіла" до визнання індивідуальності пацієнта, його права на отримання інформації про свій стан здоров'я та важливості отримання згоди на проведення лікувальних процедур.

Для об'єктивності слід зазначити, що деякі лікарі та медсестри щиро віддають частину своєї душі сотням пацієнтів, навіть без жодних "протоколів чи тренінгів", часто отримуючи при цьому мізерну зарплату. Проте, на жаль, існують й зовсім інші випадки.

- організувати медичні послуги та діагностичні процедури у військовій службі; - внести корективи до постанови Міністерства оборони щодо Положення про військово-медичну експертизу в Збройних Силах України та розробити детальний список діагнозів, що можуть стати підставою для звільнення військовослужбовця.

-- залучати родини військових до реабілітаційних програм -- це допоможе здійснювати моніторинг медичних проблем ветеранів після закінчення їхньої військової служби.

"За словами Андрія Кучера, ветерана та голови Спілки поранених військових України "Міцні 300", 70% проблем у сфері підтримки ветеранів виникають через брак комунікації з боку держави. Наприклад, хоча надаються медичні послуги, інформація про них не є достатньо доступною. Існує безліч програм реабілітації, але багато побратимів і побратимок не знають про їх існування. Найбільші труднощі для поранених військових пов'язані з налагодженням зв'язку з військовими підрозділами. Це питання потребує постійного моніторингу та корекції."

Дослідники з IREX підкреслюють недостатній рівень надання психологічної підтримки. Учасники їхнього дослідження вказують на те, що психологічна допомога є важливою для більшості ветеранів, і передбачається, що попит на неї буде зростати. Частина опитаних вважає, що ветерани, які звільняються з військової служби, повинні проходити обов'язковий психологічний скринінг, оскільки багато з них не усвідомлюють власну потребу в такій допомозі.

В Україні спостерігається дефіцит центрів і установ, які б знаходилися поблизу місця проживання ветеранів і надавали психологічну підтримку. Психологів недостатньо як у військових частинах, так і в медичних закладах. Крім того, респонденти зазначають, що є брак фахівців, які мають належну підготовку для роботи з ветеранами та їхніми сім'ями.

На щастя, існують благодійні фонди та громадські організації, які, не покладаючись на державне фінансування, за рахунок грантів і пожертв приватних осіб втілюють важливі та коштовні програми з психологічної реабілітації для ветеранів і діючих військових, зокрема для медиків, які брали участь у бойових діях. Проте навіть ці зусилля виявляються недостатніми.

Декілька опитаних вказують на те, що не відчувають довіри до цивільних психологів та спеціалістів, які працюють в державних установах. Вони вважають, що лише особа, що пережила схожі обставини та війну, здатна їх зрозуміти. Також залишається проблема стигматизації психологічної підтримки серед ветеранів.

Потреби ветеранів в освіті та працевлаштуванні зростатимуть, вважають дослідники. Необхідні комплексні програми навчання та перекваліфікації, які відповідають навичкам та інтересам ветеранів, зокрема тих, хто отримав інвалідність або не може повернутися до колишньої професії.

На жаль, чимало роботодавців не відчувають готовності приймати на роботу ветеранів. Проте, працевлаштування є важливим елементом їхньої реінтеграції в суспільство. Однією з основних причин побоювань з боку роботодавців, на думку дослідників IREX, є те, що на підприємствах можуть виникати конфлікти між ветеранами та тими, хто ухиляється від мобілізації.

Крім того, важливо організувати робочі місця, керуючись принципами інклюзії. Держава покриває 50% витрат на обладнання таких місць, але інклюзивний підхід має поширюватися на всю територію підприємства. Не може бути так, що ветеран працює за інклюзивним столом, але стикається з фізичними перешкодами, наприклад, неможливістю потрапити в туалет, що не відповідає цим принципам. І, зрештою, доступ до робочого місця також має бути безперешкодним, а не вимагати використання сходів, які не відповідають стандартам інклюзивності.

Для досягнення справедливості, багато компаній активно працюють над створенням можливостей для працевлаштування ветеранів, враховуючи їх специфічні потреби. Це включає використання грантових програм та власних фінансових ресурсів. Наприклад, "Укрнафта" впровадила ініціативу для ветеранів під назвою "Тебе шукає робота". Усе, що потрібно зробити, це зателефонувати за вказаним номером або відсканувати QR-код.

Звертаючись до учасників IX форуму "Диригенти змін", який відбувся в Києві 25 вересня, міністр ветеранів Наталія Калмикова попросила їх (а це понад 300 власників бізнесу, CEO і CxО провідних компаній) зробити все можливе, щоб наші захисники та захисниці, які повертаються з війни, впевнилися: вони затребувані в цивільному житті, "вони -- бажані працівники та бажані партнери". "Ми сподіваємося, що проєкт закону про ветеранське підприємництво розгляне Верховна Рада найближчим часом. І, сподіваюся, ветерани відкриють нову еру в підприємництві України", -- зазначила Калмикова.

Щодо пільг, багато ветеранів вважають державну політику підтримки нестабільною та неорганізованою. Не всі пільги сприймаються як доцільні, адже система була розроблена до початку повномасштабного вторгнення і враховувала інші потреби. Якість наданих пільг також залишає бажати кращого. Це ж стосується й юридичних послуг: складність процесу оформлення, надмірна бюрократія, відсутність цифрових рішень та недостатнє усвідомлення ветеранами своїх прав на пільги створюють додаткові труднощі.

Ну й іще одна проблема: держава призначає пільги, але фінансування їх лягає на місцеві бюджети, тоді як у багатьох громад грошей на це просто немає.

Ветерани просять:

Основною перешкодою для соціальної інтеграції ветеранів є значний контраст між їхнім військовим досвідом і повсякденним життям у мирний час. Ветерани, які нещодавно повернулися з бойових дій, часто описують своє становище як "безодню", що виникає між ними та цивільними людьми. Це призводить до зменшення кількості тем для спілкування та, як наслідок, до звуження кола знайомств. В результаті, ймовірність швидкої адаптації до мирного життя стає значно меншою.

Держава і суспільство мають обов'язок забезпечити ветеранам умови для відновлення та реалізації свого потенціалу в цивільному житті, впроваджувати ефективні методи підтримки в процесі їх реадаптації та сприяти формуванню культури поваги до цих людей.